Реабілітаційні заходи після ампутацій нижніх кінцівок
Ключові слова:
фізична реабілітація, ампутація, больовий синдром, кукса, фантомна гімнастикаАнотація
Актуальність роботи зумовлюється проведенням антитерористичної операції на сході України, у зв’язку з чим кількість ампутацій, викликаних пораненнями, значно зросла. Одночасно зростає кількість ампутацій нижніх кінцівок, пов’язаних з ускладненим цукровим діабетом та аблітеруючим атеросклерозом судин нижніх кінцівок, що вказує на актуальність проблеми на сбогодні. Мета роботи – теоретична розробка та практична перевірка ефективності реабілітаційних заходів після ампутації нижніх кінцівок. У цей час фізичну реабілітацію застосовували в трьох періодах: ранній післяопераційний, період підготовки до протезування період оволодіння протезом. Сучасні технології дають змогу «підганяти» протез під кукси, а не навпаки, що сприяє зниженню рівня ампутованої кінцівки. Пацієнтам застосовували спинно-мозкову анестезію для зменшення болю в післяопераційному періоді та фантомного болю в період реабілітації. Із метою профілактики післяопераційних тромбоемболічних ускладнень застосовували цибор. У ранній післяопераційний період використовували ЛФК на фоні медикаментозної терапії. Рання активізація пацієнта починалась із 2–3 доби. До остаточного формування кукси з метою адаптації до повсякденних фізичних навантажень через 1–2 місяці застосовували тимчасовий протез. Для визначення ефективності реабілітаційних заходів проведено діагностику показників фізичного стану й рівня тривожності пацієнтів. Після застосування психофізичної реабілітації показник тривожності знизився до середнього рівня з тенденцією до високого. Унаслідок систематичного застосування реабілітаційних засобів знизилися показники ЧСС, покращилися показники артеріального тиску, збільшився тонус м’язів спини, збільшилась амплітуда активних рухів у кульшовому суглобі ампутованої кінцівки. У подальшому плануємо продовжити дослідження щодо визначення ефективності використання засобів фізичної реабілітації після ампутації нижніх кінцівок, подальше вдосконалення методики застосування засобів реабілітації залежно від індивідуальних особливостей пацієнтів.
