Гендерні особливості реабілітаційного комплаєнсу в пацієнтів з ожирінням
Ключові слова:
фізична терапія, зменшення маси тіла, прихильність до лікування та реабілітаціїАнотація
Актуальність теми. Комплаєнс як умова ефективної реабілітації, особливо при тривалих захворюваннях, зокрема при ожирінні, є малодослідженою проблемою сучасної фізичної терапії, що призводить до зниження ефективності застосовуваних методів корекції маси тіла. Мета – визначити рівень комплаєнсу в чоловіків та жінок з ожирінням І–ІІІ ступенів для визначення шляхів збільшення ефективності програми фізичної терапії та постановки цілей реабілітації. Методи дослідження. Для визначення величини реабілітаційного комплаєнсу й можливих шляхів його покращення за розробленою анкетою проведено розпитування 288 осіб другого зрілого віку з аліментарно-екзогенним ожирінням І–ІІІ ступенів. Після цього проводили індивідуальні мотиваційно-ознайомчі лекції щодо підвищення рівня комплаєнсу та заохочення до проходження програми фізичної терапії й проводили повторне тестування. Результати роботи. При вихідному розпитуванні виявлено недостатній рівень комплаєнсу в більшості хворих, що в майбутньому може знизити ефективність реабілітаційних утручань. Аналіз динаміки параметрів після проведеної лекції засвідчив, що статистично значущого збільшення рівня комплаєнсу вдалося досягнути в усіх групах. Під час аналізу відсоткового розподілу ступеня комплаєнсу за статтю та ступенем ожиріння в динаміці виявлено, що жінки всіх груп показали більшу комплаєнтність за рахунок більшої кількості осіб із високим і середнім її рівнями, виявляли більшу інформованість про наслідки та ускладнення ожиріння, частіше вважали його проблемою, яку потрібно розвʼязати. Ступінь комплаєнтності зменшувався зі збільшенням ступеня ожиріння в обох гендерних групах. Висновки. Визначення рівня реабілітаційного комплаєнсу, його покращення та підтримання на високому рівні з урахуванням гендерних особливостей є умовами успішного проведення тривалих програм із фізичної терапії для хворих на ожиріння та становлення коротко- й довготермінових цілей реабілітації.
Посилання
2. Danylov, D. S. (2014) Terapevtycheskoe sotrudnychestvo (komplaens): soderzhanye, ponjatyja, mekhanyzmы formyrovanyja y metodы optymyzacyy [Therapeutic collaboration (compliance): Content of the definition, mechanisms of formation]. Nevrologhyja, nejropsykhyatryja, psykhosomatyka, No. 2, 4–12. DOI: http://dx.doi.org/10.14412/2074-2711-2014-2-4-12 [in Russian].
3. Chekhovsjka, Mar’jana (2016). Komplajens jak zaporuka pozytyvnogho efektu u procesi fizychnoji reabilitaciji [Compliance as a pledge of a positive effect in the process of physical rehabilitation]. Suchasni tendenciji u praktyci j osviti z fizychnoji terapiji: tezy dop. mizhnar. nauk. seminaru. Ljviv, LDUFK, 71–73. URL: http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/6592/1/М.%20Чеховська.pdf.
4. Adherence to Long-Term Therapies: Evidence for Action. New-York, WHO, 2003. URL: http://whqlibdoc.who.int/publications/2003/ 9241545992.pdf.
5. Cefalu, W. T, Bray, G. A., Home, P. D., Garvey, W. T., Klein, S., Pi-Sunyer, F. X., et al. (2015) Advances in the Science, Treatment, and Prevention of the Disease of Obesity: Reflections From a Diabetes Care Editors’ Expert Forum. Diabetes Care, 38(8), 1567–1582.
6. Hughes, D. A., Bagust, A., Haycox, A., Walley, T. (2001). The impact of non-compliance on the cost-effectiveness of pharmaceuticals: a review of the literature. Health Econ, Oct.10. (7), 601–615.
7. Simpson, S. H., Eurich, D. T, Majumdar, S. R. et al. (2006). A meta-analysis of the association between adherence to drug therapy and mortality. BMJ, 333, 15–20.
8. Stewart, K., George, J., Mc Namara, K.P. et al. (2014). A multifaceted pharmacist intervention to improve antihypertensive adherence: a cluster-randomized, controlled trial (HAPPy trial). J Clin Pharm Ther, 39 (5), 527–34.
9. World Health Organization. Obesity: preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO Consultation (WHO Technical Report Series 894). URL: http://www.who.int/nutrition/publications/obesity/ WHO_TRS_894/en
10. Zimmerman, G. L., Olsen, C. G., Bosworth, M. F. (2000). A ‘stages of change’ approach to helping patients change behavior. Am. Fam. Physician, 61(5), 1409–1416.